Твій код. Дуалістична природа
дня святого Андрія
Для сучасної людини мало що у світі залишилося незвіданим та залишеним без наукового обґрунтування. Здається, міфологізація світу та одухотворення його елементів вже давно залишилася в минулому, десь міцно сховавшись разом з історіями предків. Однак щодня ми виконуємо безліч дій, що закодовані в нашій підсвідомості тисячолітнім досвідом нації.

Ми не віримо в божества та духів, однак несвідомо поклоняємося та остерігаємося їх. Проявляється це як і в звичних для українців прикметах, наприклад, не вітатися через поріг, так і під час свят - Івана Купала, Великодня тощо. Так, раніше наші предки ховали померлих під порогом, що символізував перехід у інший світ, тож і не віталися через нього, аби не турбувати духів. А чи не кожне релігійне свято українців накладається на свята предків-язичників, коли на Івана Купала вшановували не Івана Хрестителя, а божество Купало, а Великдень був "Великоднем Дажбожим", під час якого поклонялися сонцю. Як бачимо, із часом поступово може втрачатися зміст, однак залишається форма. Симбіоз християнства та давніх традицій тісто сплетений в українців.

Аби розібратися, як у наших теперішніх віруваннях та традиціях відображаються запрограмовані предками "духовні матриці", "18000" розпочинає проєкт "Твій код", у якому спільно з професоркою ЧНУ ім. Б. Хмельницького Наталією Ярмоленко розповість читачам про символіку та підґрунтя свят українського народного календаря.
Розпочинаємо серію матеріалів із дня св. Андрія Первозваного
В Україні день св. Андрія Первозваного відзначають 13 грудня за григоріанським календарем. У це свято християни пошановують пам'ять однойменного апостола. Саме він на одному з пагорбів Києва поставив хрест зі словами "Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог".

Однак, згадуючи свято Андрія, у свідомості українців найперше виринають обрядодії, які відбуваються в цей день, зокрема кусання калити та дівочі ворожіння. Зумовлено це тим, що після прийняття нашими предками християнства, відбулося зрощення нової та старої віри, а дохристиянські та християнські свята наклалися одне на одного. Тож сильна віра нашого народу в Бога завжди йшла поряд з невідмовою від давніх традицій.

За словами професорки Наталії Ярмоленко, поширеність в українців взимку ритуальних дійств пов'язана з тим, що наші предки вважали - саме зимою людина може запрограмувати свою долю.
Вважалося, що це час хаосу, смерті. У цей час можна запрограмувати долю для себе, родини, поселення й нації загалом. Тобто це час, коли зміщуються рамки, коли світ існує поки що в ідеї, в зародку. Українці були досить прагматичні. У фольклорі немає естетики заради естетики. У всіх народів найперша мета обрядодії - прагматична, тобто виконувати заради чогось.
Наталія Ярмоленко
професорка
Ритуальні дії на Андрія Первозваного відбувалися під час святкових вечорниць. На них молодь збиралася задля розваг, а дівчата не повинні були прясти чи вишивати. До зими вечорниці ж були буденними, тобто такими, де поєднували розваги та працю.

Серед ритуальний дій, які неодмінно виконували під час вечорниць - кусання калити та дівочі ворожіння.
Кусання кАЛИТи
Обов'язковий атрибут святкувань на Андрія - калита
Участь у її приготуванні брали всі дівчата, які були на вечорницях. Усе робилося в складку: приносили борошно, цукор, мед. Замішувала тісто кожна з дівчат по черзі. У кожному регіоні калита пеклася по-різному, але це обов'язково був прісний корж із діркою всередині. Його могли підсолоджувати медом, прикрашати горіхами, маком чи калиною. Також калита мала бути підсушеною.

Хлопці ж готували реманент, щоб кусати калиту, зокрема кочергу (коцюбу), квач та горщик із сажею, розбавленою водою.
Далі відбувалася безпосередня обрядодія. Важливо, що під час неї не було глядачів, адже абсолютно всі присутні - учасники. Калита підвішувалася до сволока на довгу стрічку, за один кінець якої смикав пан Калитинський. Він мав не дати можливості вкусити ритуального коржа. У цей час інший учасник - пан Коцюбинський, їздячи верхом на коцюбі, намагався вкусити калиту та не розсміятися. Був в обряді й Писар, завдання якого - обмазати вмоченим у розведену водою сажу квачем обличчя того, хто засміявся.


Упродовж обряду між паном Калитинським і паном Коцю­бинським відбувалася розмова:

- Добрий вечір, пане Калитинсь­кий!
- Здоров будь, пане Коцюбинсь­кий!
- Чого пожалував?
- Калиту кусати.
- А я буду по зубах писати!
- А я вкушу!
- А я впишу!
- Ой чи впишеш, чи ні,
- Я на білому коні

Якщо пан Коцюбинський не засміявся, то наступний рік у нього буде вдалим.


Опісля закінчення ритуалу калиту ніколи не залишали недоїденою. Її залишки розламували на шматочки й давали всім учасникам вечорниць.

"Калита, калита, солодка була. Ми тебе з'їли - за женихами полетіли".

Далі молодь веселилася, співала колядок, які розучувалися до Різдва.

За словами Наталії Ярмоленко, калита для наших предків була символом сонця, а всі обрядодії в день Андрія Первозванного могли бути приурочені до настання дня зимового сонцестояння.
Ми були сонцепоклонниками. Ними були й племена, які проживали на території України кілька тисячоліть тому. Це і трипільці, і скіфи, і кімерійці. Якщо ми говоримо про калиту, яка рухається на стрічці, то вона символізує сонце, яке народжується. Українці обожнювали астральні символи.
Наталія Ярмоленко
професорка
ВОРОЖІННЯ
Увечері дівчата обов'язково ворожили. Андрія - своєрідне центральне свято жіночої долі, яка замовлялася на весь наступний рік. Хлопці ж гадань не мали, а були їхнім об'єктом.

Ворожінь в українців було багато, немало з них дійшли й до нашого часу. Ба більше, у кожному регіоні варіанти магічних дій різнилися. Однак змінюватися могли лише незначні елементи.
Найперше гадали дівчата на балабушках - невеличких булочках

Починати випікати їх могли разом із калитою. Воду на балабушки дівчата носили з криниці ротом. Кожна пекла свій хлібець, який позначала. Як спечуться, їх намазували салом та викладали в рядочок на лаві чи долівці. Потім до хати заводили собаку, якого не годували, й дивилися, чию балабушку першу з'їв, чию тільки відкусив, до якої й не доторкнувся.

Чию балабушку пес проковтне першою, та дівчина першою вийде заміж. Чию не зачепить - та сидітиме в дівках. Якщо пес візьме балабушку, віднесе її десь у темний кут - доля занесе дівчину в чужі краї. Найгірше - якщо пес не з'їсть балабушку, а тільки надкусить її і покине.
До обрядів, пов'язаних із водою, належить і такий: дівчата бігли до річки та набирали намулу з її дна. Його приносили до хати, де уважно розглядали, аби дізнатися, яким буде майбутній чоловік: якщо там є шматочок заліза чи цвях - чоловік буде ковалем, шматочки дерева - теслею, скло - склярем, шкіра - шевцем, пісок - мулярем, а якщо, крім землі, немає нічого - хліборобом.

Також біля криниці дівчата могли сіяти льон у певному місці. Весною ж дивилися - чий льон краще зійшов, у тої й буде краще дівування.

"Бо криниця, вода, ріка - це зв'язок із сильнішими прапредками"
Ворожіння з використанням тварин
Ворожіння, пов'язані із деревом

Дівчата набирали в'язку дров і рахували - парна кількість чи ні. Парна - буде в парі. За таким самим принципом рахували й штахети на паркані.

Також дівчата витягували із нарубених дров одну й дивилися, якщо гілка сучкувата - матиме багатого чоловіка.


Ворожіння, пов'язані із дзеркалом

"Дзеркало - синонім води"

Потрібно було вийти на перехрестя й дивиться на місяць, навівши на нього дзеркало. Там бачили дівчата свого коханого.

Або ж дівчата ставили дзеркало, а опівночі сідали й дивилися в нього, аби побачити судженого.

Зорові та слухові ворожіння
Комплекс ворожінь, пов'язаних із зерном: від зернини до ритуального хліба

Дівчата брали півня до хати й робили перед ним три різні купки: із зерна, клали дзеркало й ставили мисочку з водою. Якщо півень перш за все стане клювати зерно - дівчина вийде заміж за гарного господаря, буде жити в достатку; почне пити воду - за п'яницю піде; стане дивитися у дзеркало - чоловік буде ледащо, вертітиметься перед дзеркалом і на чужих молодиць поглядатиме.

Також дівки сіяли коноплі біля криниці чи на вулиці й говорили "Андрію, Андрію, конопельки сію, дай Боже знати, із ким на рушничок стати". Потім нахилялися й брали їх у жменю, якщо парна кількість - буде в парі.
Ворожіння з використанням предметів, прикрас та одягу
Ворожіння, пов'язані зі сном

Сон асоціювався зі смертю й виходом у потойбіччя.

Дівчата пекли солоні коржики, їли й лягали спати, просячи "Прийди, мій милий, принеси водички напиться". Наречений повинен був приснитися та подати пити.
ЗБИТКИ
Хоч хлопці й не ворожили на Андрія, та мали іншу забаву. Так, ніч на Андрія - єдина в році, коли господарі пробачали їм будь-які "збитки". Основною причиною такої уваги парубків до тої чи іншої господи була дівчина на виданні. Господарі ж вважали за честь, коли їхнє обійстя "відзначили".

Серед найбільших бешкетів - затягнути воза на дах, розібрати паркан чи зняти та вкинути його до річки.
Підготувала Анастасія Небога
Made on
Tilda