18000
ТВІЙ КОД. УКРАЇНСЬКІ ПРОКЛЬОНИ АБО "ТИ ХОЧ ЗНАЄШ, ДЕ ТИ? ЦЕ КОНОТОП!"
Сьогодні українці переживають найскладніші часи за останні десятки років. Війна розмиває межі між прийнятим та забороненим, оголюючи найрізкіші аспекти життя та душі. І якщо ще три тижні тому кожному з нас вдавалося фільтрувати власні емоції та слова, то нині ненормативна лексика слугує одним із найбільш гуманних способів зняття внутрішньої напруги, а тому не табуюється навіть філологами. І коли раніше мовознавці ділилися на тих, хто вважав лихослів'я цілком прийнятними для вживання в мові, і тих, хто виступав за пуризм у ній, то нині обидві ці течії об'єдналися й разом дають пояснення написанню вже знакового для цієї війни матюка, що вказує напрямок руху російському кораблю (так-так, він пишеться разом).

Водночас війна зробила внесок в об'єднання українського народу, адже таким консолідованим, як зараз, він не був давно. І ця єдність спостерігається як у допомозі ЗСУ, вимушеним переселенцям, одне одному та вірі в перемогу, так і в усвідомленні свого ворога. Зі свого боку це усвідомлення виражається і в мовленні народу, що нині, як ніколи, насичене недобрими побажаннями й подекуди прокльонами "лідеру" рф. Адже залишатися байдужим у ситуації, коли ворог щодня вбиває сотні цивільних і руйнує твою країну - неможливо. А тому виправданою була мимовільна радість українців і тоді, коли Facebook та Instagram дозволили бажати смерті путіну. Водночас уже за кілька днів компанія Meta заборонила розповсюджувати ненависницький контент про росіян, зокрема і їхнього президента. Саме тоді ми згадали: українська мова наскільки багата, що навіть побажання лихого у ній подекуди завуальовані такою мірою, що зрозумілі лише її носіям.
Тож "18000" вирішив розповісти, які прокльони побутували серед українського народу та з якою метою вживалися колись і зараз

«
Звідки пішли прокльони?

»
Віддавна люди наділяли слово неабиякою могутністю. І язичники, і християни вірили: воно може як врятувати, так і згубити. У свідомості наших предків-язичників усталеною була віра в те, що слово має магічну силу, а тому здатне впливати на ситуацію. Звідси й віра у замовляння, клятви та прокльони, що слугували своєрідною вербальною магією. Так, дослідниця Марина Новикова, аналізуючи українські замовляння, зазначає, що для певного праетапу людської думки "слово" і "діло" були ледь не синонімами.

Наділяли слово силою й християни, адже навіть у Євангелії сказано: "На початку було Слово". Чітко простежується зв'язок із Богом саме через слово у молитві. Водночас наші предки вірили: Бог може як допомагати праведним, так і карати грішників. Чи не найкраще такий світогляд відобразився у народній творчості українців, зокрема, фразеологізмах на кшталт Бог помилував, побійся Бога, побий мене Боже.

Саме віра у вищі сили та зв'язок із ними через слово послугувала виникненню прокльонів. І коли в давнину вони сприймалися як вербальна магія, то з часом прокльони все більше почали переходити в засіб вираження негативних емоцій та насичення мови експресією. Тобто, якщо наші предки використовували прокльон із метою заподіяння шкоди опоненту, то з часом цей сенс втрачався, а залишилася лише форма - власне слова. Так, деякі дослідники вважають, що, втративши своє магічне значення, прокльони трансформувалися в засіб вираження вербальної агресії, а подекуди вживаються й без цієї мети, ставши просто словами-паразитами.
Жартівливий прокльон

От тепер, тату, вже не будете в воді потопати та од наглої смерті помирать, – обізвався з лави Карпо насмішкуватим голосом.

А ти чого обзиваєшся? Матері твоїй сторч та в борщ! Спи отам, коли ліг, а то я тебе палицею зверху, сказав Кайдаш, заточившись і впавши на лавку.

І. Нечуй-Левицький "Кайдашева сім'я"
Загалом можна сказати, що чим більш зрілим стає суспільство й чим більше має знань про навколишній світ, тим менш забобонним воно стає. У давнину люди боялися природних явищ - грому, блискавки, затемнення - тому що не знали природи їхнього походження. Водночас життя давньої людини прямо залежало від природи. Саме цей страх перед невідомим керував бажанням предків умилостивити "вищі сили" - природу, духів, богів. Водночас страх завжди йшов у ногу з вірою, що задобривши вищі сили, їх можна попросити про послугу - будь-то побажання добробуту для своєї родини чи покарання для недруга. Однак чим більше людина вивчала світ довкола себе, тим менше боялася його. Так само меншою ставала й потреба задобрювати вищі сили, а тому відходила на задній план й значущість замовлянь та прокльонів, і сьогодні останні існують лише, щоб наситити мовлення експресією.

«
Які прокльони існують в українців?

»
Українські прокльони, як і лайка - різноманітні. Водночас чи не всі вони мають спільні риси. Так, упізнати прокльон можна по тому, як він починається. Зазвичай це частки "щоб", "хай", "бодай", до яких додаються недобрі побажання: щоб тобі так жить, бодай тобі пусто було, щоб тебе підняло й гепнуло, а щоб у тебе пір'я в роті поросло, бодай тебе хапун ухопив. Крім цього, прокльони зі зверненням напряму до адресата можуть починатися й з дієслова "іди": іди к чорту/дияволу.

Знаково, що в багатьох прокльонах є прагнення усунути перешкоду, шляхом покарання її вищими силами: як темними, так і світлими:
  • хай його Бог поб'є;
  • побий його Хрест;
  • щоб його чорт побрав;
  • до дідька лисого/ до диявола;
  • хай йому дідько;
  • іди к бісовому батькові;
  • іди к бісовій матері;
  • а бодай тебе чорти вхопили;
  • бодай дідько очі видрав.
Здебільшого в українців переважають прокльони із компонентом "чорт" та його евфемізмами "ворог", "нечистий", "лихий", "лукавий", "патлатий", "куций":
  • хай чорт бере;
  • ну к нечистому;
  • нехай нечистий візьме;
  • бодай лихий ухопить;
  • щоб тебе враг узяв.
Цікаво, що таке бажання замінити посилання до "чорта" евфемізмом пов'язно із табуйованістю в українців прокльонів та звернень до нечистої сили. А тому назву нечисті часто намагалися завуалювати. Так, під нечистю могла матися на увазі й свиня: іди к свиням. На думку дослідників, співвідношення свині з чортом може бути пов'язана як із прямими асоціаціями того, що свиня - брудна зовні тварина, так і з тим, що у Старому Заповіті свиня належить до "нечистих" тварин, через що деякі релігії навіть забороняють їсти її м'ясо.

Із небажанням українців порушувати заборону на прокляття пов'язані й такі прокльони як щоб тобі так жить, щоб ти так дихав, щоб у тебе так душа була, де негативне значення також завуальоване. За словами дослідниці Галини Кузь, це - своєрідний компроміс між язичницькою та християнською системами світогляду.

Окрім бажання покарати противника вищими силами, часто у прокльонах українці звертаються й до насилання хвороб:
  • щоб тебе різачка порізала;
  • бодай тебе трясця трясла;
  • хай йому трясця;
  • щоб тебе родимець вбив;
  • трясця б тебе взяла;
  • щоб тобі кєхі (кишки, - ред.) повилазили;
  • сто кольок тобі в печінку;
  • чума б тебе забрала;
  • щоб його кінський грець узяв;
  • щоб грець попоносив на вилах;
  • бодай грець спалив у діжі;
  • бодай його пранці та болячки з'їли;
  • шляк би трафив;
  • бешиха тобі в живіт.
Трясця, грець, шляк, пранці, родимець, різачка, бешиха - сьогодні ці слова нам майже нічого не кажуть. Так, ми могли чути їх від бабусь та дідусів, які почасти, сердячись, вживають їх і досі, однак для більшості сучасних українців значення цих слів - загадка. Та насправді усі вони позначають хвороби. Так, грець, шляк та родимець - це народні назви паралічу. Водночас значення слова "шляк" словник не пояснює, однак науковці схильні вважати, що воно запозичене в українську з польської мови, де є співзвучний проклін "szlag go trafi" де "szlag" - це параліч. Натомість слово "родимець" словники трактують ще й як приступ хвороби у маленьких дітей, вагітних та поро­діль, який супроводжується корча­ми і втратою свідомості. Слово "трясця" словники пояснюють як лихоманку, малярію чи сильне тремтіння від холоду або збудження. Крім цього, науковець Іван Огієнко (Митрополит Іларіон) наводить паралелі "трясці" з такими поняттями як "Трясовиця/Пропасниця", що існували ще в дохристиянських віруваннях. Їхню назву обґрунтовували так: "бо кого схопить, то вже легко не відпустить, доведе до пропаду". Щодо слова "пранці" або ще "франці", то в застарілому значенні воно означало сифіліс, а слово "різачка" - різкий біль у животі. Бешиха ж означає гостре запалення шкіри у людей і деяких тварин.

– Мати божа, царице небесна, – гукала баба в саме небо, – голубонько моя, святая великомученице, побий його, невігласа, святим твоїм омофором! Як повисмикував він з сирої землі оту морковочку, повисмикуй йому, царице милосердна, і повикручуй йому ручечки й ніжечки, поламай йому, свята владичице, пальчики й суставчики.

Царице небесна, заступнице моя милостива, заступись за мене, за мої молитви, щоб ріс він не вгору, а вниз, і щоб не почув він ні зозулі святої, ні божого грому. Миколаю-угоднику, скорий помочнику, святий Юрію, святий Григорію на білому коні, на білому сідлі, покарайте його своєю десницею, щоб не їв він тієї морковочки, та бодай його пранці та болячки з'їли, та бодай його шашіль поточила

Олександр Довженко "Зачарована Десна"
Окрім насилання хвороб, зверталися за покаранням українці й до сил природи, стихій та тварин:
  • бодай єс здименів! (щоб ти щез, як дим, - ред);
  • щоб тебе грім побив;
  • щоб грім убив і блискавка спалила;
  • бодай тебе земля не прийняла;
  • присковане дерево тобі на черево (обгоріле дерево, - ред.);
  • іди на чотири вітри;
  • най тебе качка копне.
На думку науковців, звернення до природи - ознака більш давніх, ще дохристиянських вірувань народу, де дерева, рослини, звірі, каміння, вітри були живими. І якщо для нас олюднення цих явищ є звичайною метафорою, то для дохристиянської людини це було тогочасною релігійною правдою.

Існують серед прокльонів і такі, що виражені в жартівливій та римованій формі:
  • бодай тобі кіт яйця ніс;
  • щоб тобі дика коза приснилася;
  • щоб тобі крутило в носі;
  • щоб тобі булька з носа вискочила;
  • щоб тебе муха вбрикнула;
  • бодай тобі ні сходу, ні в почці плоду;
  • бодай тобі добро поза кожне ребро;
  • нехай йому там легенько ікнеться, як собака з тину ввірветься.
Водночас поряд із такими "невинними" прокльонами співіснують в українців і ті, що прямо чи завуальовано бажають смерті противнику:
  • бодай ти світу Божого не бачив;
  • бодай ти пропав;
  • щоб ти не діждав завтра­шнього дня;
  • щоб твоя могила диким ма­ком поросла;
  • бодай би вас перша куля не минула;
  • а щоб ти недовго вічив (вікував, - ред.);
  • щоб ти до ранку скапав (помер, - ред.);
  • а вийшла б з тебе парунка (життєва сила, - ред.);
  • да вигаснуть зарані твої зорі;
  • кат тебе бери.
Поширені серед українців і прокльони, що відсилають до цура та пека: цур тобі, пек тобі, хай йому цур. Поняття "цур" та "пек" мовознавці трактуються по-різному. Дехто з науковців вбачає у них міфологічну істоту чи богів війни, дехто - домашнє вогнище й домовика. Мовознавець Віталій Жайворонок зазначає, що Цур (Чур, Щур) також може вживатися в значенні обоготвореного предка.

Є й прокльони, які "народжуються" залежно від ситуації. Наприклад, на Західному Поділлі це такі, як:
  • а застив бис на місці (до лінивого, - ред.);
  • око би ті вилізло (до того, хто заздрить, - ред.)
  • витєг бис зуб (до злодія, що витяг щось із воза на ярмарку, - ред);
  • щоб тобі руки покорчило (до того, хто зробив щось неправильно, - ред);
  • бодай ти каменем сів (до непосидючого, - ред.).
Загалом бачимо, що чи не кожен із прокльонів є варіативним, а його складові можуть змінюватися як залежно від контексту, так і адресата.

«
А чи є фрази проти прокльонів?

»
Так, паралельно з прокльонами побутують в українців і форми проти них. Зокрема, на Західному Поліссі фіксують такі "антипрокльони", як: хай на сухі лози йде, хай воно на осину йде, не приведи Господи, Бог - не дитина, не послухає дурачини.

Крім цього, існують в українців і так звані застереження на кшталт хай Бог милує, нехай Бог відвертає, нехай Бог боронить, крий Боже.

І наостанок не забуваймо, що нині прокльон - це лише засіб для вираження свого негативного ставлення до когось чи чогось та зняття емоційної напруги і магічної дії він не несе.
Підготувала Анастасія Небога
ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ:
Твій код. Що носили черкащани сотні років тому?
ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ:
Твій код. Як українці Івана Купала святкували або У пошуках квітки папороті
Made on
Tilda